аж до рання шовковиця вмирала
де сівачі наморені пройшли
два чорні півні дзьобали зухвало
сумливі очі чорних крапелин
   
аж ти одна стояла біля двору
і як тобі велося там одній
були в хатини двері чорні-чорні
як ружа на жалобнім полотні

аж скинула шовковиця лахміття
на твій сумний на твій ранковий дім
і трохи страшно якось проти вітру
дрімали чорні півні у воді