Полюбила козаченька,
           При місяці стоя.
                 Народна пісня
Люблю, коли народ співає мій.
Душа стає і світлі, і натхненна.
Минуле виринає із пітьми,
І давнина пробуджується в генах.

...Іде Батий, пожежі несучи.
Його стрічають в стріли Самостріли,
І харалужні доблесні мечі
Під Городищем шлях загородили.

Живе у пісні відгомін століть.
Злітають голоси, як дужі крила.
....А дівчина при місяці стоїть,
Бо козаченька вірно полюбила.

Їй з-під верби довіку не зійти,
Хоч в грізний час вона пролляла крові!
Уже й кісток ворожих не знайти,
А дівчина безсмертна у любові.