Змиває дощ зелені барви Літа... На листі проступили бурі плями. Це Осінь випробовує палітру. Ось шарудить: «Я з вами... Знову з вами...». До хмар гукає: «Досить, панни, сліз! Гуаш у жбанку надто водяниста… Червінька цяпає із клена листя На коси й банти чепурух-беріз... Невже я розучилась малювати? Ялини й сосни золотила... Вітре, Каштани і дуби – сумні, брунатні. Лісок оцей у хист мій не повірить...». А Вітер шепче: «Квапишся, гориш... Сядь, пригадай уроки малювання! Тобі бракує, дівчино, старання. Не гай часу на хвою злих ялин...». Милується горобиною Осінь: «Красунечко, чи достигати любо?.. Рум’янцю бризну! Мовчазна, не просиш...». Колошкає гілля... Дістала тюбик...
|