Млосний запах синіх виноградин. Вабить і п’янить незнана даль. Голос твій приглушений, безрадний. Нікогісінько мені не жаль. Серед грон чаяться павутинки. Делікатні лози, не руді. Плине хмаровиння, мов крижинки, По сяйливій голубій воді. Сонце в небі. Сонце у зеніті. Хвилям нарікай на біль щемкий. Може, там діждешся ти одвіту – В поцілунках тихої ріки. ----------------------------------------------------------- [/i] Сладок запах синих виноградин... Дразнит опьяняющая даль. Голос твой и глух и безотраден. Никого мне, никого не жаль. Между ягод сети-паутинки, Гибких лоз стволы еще тонки, Облака плывут, как льдинки, льдинки В ярких водах голубой реки. Солнце в небе. Солнце ярко светит. Уходи к волне про боль шептать. О, она, наверное, ответит, А быть может, будет целовать.
|