А вересень знов жовте листя ниже
На павутинок тонкі ниточки.
І вітер, наче пес бродячий, лиже
Після дощу калюжі й потічки.
Хоч день весняно ще в обличчя диха
І сонце ніжно плечі обійма,
Та розумієш - не минути віхол,
Бо вже чека попереду зима.
Та не ляка мене зими чекання,
Майбутні не турбують холоди...
Бо є вона. А ще палке бажання
Із нею випить талої води...