Вальс Брамса As-dur є лейттемою мого життя. Грав був його колись для тієї, що мала повернутися, та не повернулася. Грав був для тієї, що бував для неї негідним. Грав і тобі – в той час, як раз і назавжди розлучилися, – біля твоїх стоп мов понівечена нескінченність. Граю його, в котрий раз, у грі злотокрилій, як йдеш повз мене – з усмішкою миттєвою, що для тебе є тим, що для хмар є віддзеркалення у воді. А для мене є щастям безмежним. Граю його кожного разу, коли знаю, що ти у думках від мене далеко, коли там, десь весела та інших кохаєш, радісна, летюча як завжди… Саме в той час гра моя найвитонченіша.
|