***

Добирають ломики, відмички –
Щоб зайти в душі бентежний світ…
Страшнувато, болісно й незвично.
А наруг-образ не зрозуміть.

Та хіба що-небудь я чаїла
Від отих, що бучу здійняли?
З радісною звісткою летіла,
Бігла до людей зі жмуттям лих…

Недовіра суджена правдивцю.
Нині я зневажена, одна.
Що ж, трощіть останні двері, ниці...
Ви дійшли до приску, диму, дна.




---------------------------------------------------

***

Подбирают фомки и отмычки,
Чтоб живую душу отмыкать.
Страшно мне и больно с непривычки,
Не простить обиды, не понять.

Разве же я прятала, таила
Что-нибудь от мира и людей?
С тайным горем к людям выходила,
С самой тайной радостью своей.

Но правдивым — больше всех не верят.
Вот и я теперь уже не та.
Что ж, взломайте...
                         За последней дверью
Горстка пепла, дым и пустота.