Опубликовано: 2010.06.25
Поэтический раздел: Философская лирика

Орыся Москва-Печарская

***

                                                     

                                                  Немає страху.
                                                  Ця любов - свята
                                                  вода, що стала соком винограду...
                                                                                  Ванда Нова


Поети кохають - і ніжні пелюсточки віршів
злітають увись, де мабуть, проживає пан Бог.
І падає в воду краплинами шепіт їх віщий:
стає та вода виноградним причастям на двох.

І кожен чарує у власнім куточку Едему -
саджають і полять, щоб можна й корисно усе!
Одягнуть коханих у пісню, немов діадему,
Найменшій травинці й мурашці придумають сенс...

Обранці поетів - звичайно ж найкращі на світі!
Бо вітер в волоссі, бо погляд і зморшка між брів..
Візьмуть їх у рай, але часто вертаються нАрізно звідти.
Чомусь не співається там - у теплі і добрі...

2010
© Орыся Москва-Печарская
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/25934/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG