*** Я так молилась:”Утамуй Підспудну спрагу лебедіння!” Земним від поцейбічних мук Нема і не було спасіння. Як дим від жертви, що не міг Злетіти до престолу Слави, А лише клониться до ніг, В молінні оповивши трави,- Так ниць я впала, Боже мій, Чи полум”я пошлеш небесне – Тьму запалити поміж вій І німоту мою чудесну? ------------------------------------------------- *** Я так молилась: «Утоли Глухую жажду песнопенья!» Но нет земному от земли И не было освобожденья. Как дым от жертвы, что не мог Взлететь к престолу Сил и Славы, А только стелется у ног, Молитвенно целуя травы, — Так я, Господь, простерта ниц: Коснется ли огонь небесный Моих сомкнувшихся ресниц И немоты моей чудесной?
|