Я оплачу твій плач,
Я компенсую сум.
А ти мене пробач –
То я так хрест несу.
А ти лиш зрозумій.
Мабуть, така ціна:
Коли я сам не свій,
Тоді ти теж одна.
Мабуть, такий закон
Не вартості, а змін.
І лиш на склі ікон
Одразу мати й син.
Я оплачу твій сум,
Я компенсую плач.
Я далі хрест несу.
Пробач.