Між нами сизий сум як небо із граками коротких днів зими... І монітору тло.. Ти струм думок і мрій брав голими руками і обпікав життя... А потім що було? Важка дилема снів, тлумачення ілюзій за Фройдом і Хассе, і всупереч обом? Я все життя горю у вольтовій напрузі і замикаю струм дротами слів, либонь... А ти? А ти пішов. Обом на краще, видно, що схлипує душа лише в однім кутку. Залишимося ми, не люблячі, а рідні. Підемо у весну, відверту і м’яку… Здіймаються граки хаосом чорних цяток, сідають на дроти, як букви у слова... Іще одна печаль - і кіловат одтято. Переболіла ніч і зиму. Я жива.
|