Небо кипить каштанами,
Небо готує зілля.
Він же на свіжі рани
Сипле троянди білі.
Сипле й тобі сміється.
Він розуміє втрату.
Може, врятуєш серце
І не даси зів’яти?
Вариш своє прокляття.
Значить ти справді відьма.
Він на твоєму святі
В інші обійми піде.
Що ж, ну не склалось трохи,
Ти до сих пір не віриш.
Робиш вперед три кроки,
Він же назад – чотири.