Очі за ґратами вій
Ховалися в душу.
Очі просили не раз
Із-за ґрат
Хліба і крові.
Та кров вже була,
І хліб уже був.
Не примушуй
Очі за ґратами вій
Просити дощу.
Може, і дощ це не вихід наразі,
Та варто.
Очі втомились
І хочуть давно
Побачити день.
День після нас,
Що вже завтра й мізинця
Буде не вартий,
Поки ці очі за ґратами вій
Просять дощу.