Я ПРИЙШОВ У ЧОРНОМУ КОСТЮМІ Я прийшов у чорному костюмі І приніс вина й осінніх квітів. Хоче серце відпочити в шумі, Щоби в білій тиші не згоріти. Цих дівчат давно напам’ять знаю. У руках вони — немов гітари. Я тут, мабуть, юність залишаю, Мов торгаш жар-птицю на базарі. Всюди осінь — в серці і надворі. “Ей, поет, ми хочем в Ельдорадо! Хочемо кохання...” Ай ем соррі. Я волію бути, а не мати. Юність, юність! Теж не хочу далі. Десь я бачив спокій малогрішний, Паперові квіти і сандалії, Білі-білі, наче чорна тиша. Я до всього звикну, як собака, — До життя, до смерті і до слави. Як згорять в моїй вітчизні маки, Я зайду в свою останню гавань. І прийду у чорному костюмі, П’яний, як вино з осінніх квітів... Не було б у світі смерті й суму, Не було б причини веселитись.
|