Опубликовано: 2010.03.25
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Наталия Фурса

***

Щоночі працює лампа,
а я біля неї – каюся.
Щоночі ця лампа світить,
а я – течу на папір.
І аркуш сліпий – темніє,
у себе мій зір вбираючи,
і аркуш невинний – плаче,
уперше пізнавши біль…

Як добре в уявнім світі,
коли він добром населений!
Як страшно в уявнім світі,
в якому потворний гріх…
Ця лампа щоночі світить –
так зроблено і так велено.
Цей аркуш не знає, де дітись
від одкровень моїх.

Повірений і причетник,
ще трішки – і співучасник,
у штучному світлі чесно
він учить науку жить.
І може, найкращий вибір
у просторі цьому й часі –
сказати йому «спасибі»
і в чистім вогні спалить…

2007
© Наталия Фурса
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/24691/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG