Опубликовано: 2010.03.17
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Наталия Фурса

* * * *

Стрічати суботу –
      як тишу, готову віддатися
на волю твою
      і всотати слова неозвучені…
Стрічати суботу –
      як  час, що обмежений датою
і більше ніким і нічим…
      Знати: світ цей не знатиме,
чи втішений буде
      і чим буде тяжко засмучений
цей шмат,
   цей відрізок,
      цей дар,
         цей ліміт,
      що обкладений
податками тижня,
   податками тіла
      й обов’язку
(ховається благість за працею,
      наче за латами –
так хворий од світу
      ховається сном і палатою,
свідомий помилки
      в кінцевому гострому розв’язку)…

Стрічати суботу –
      мов кут тупиковий у просторі,
що дасть передишку –
      спочинку прогірклу іронію:
там речі оджилі,
      новітнім бомондом не прощені,
все гостре й колюче,
      всі діри й щілини замощують –
щоб вічний втікач
      запізнався з ерзацом гармонії…

Стрічати суботу –
      розчулено, втішно, розслаблено,
ні з ким не ділитись,
      себе зворохоблено множачи –
між волею світу
      й набутими вільними рабствами –
на дня одиницю
      яка лиш одним і приваблива –
що названа Божою…

2007
© Наталия Фурса
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/24600/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG