Опубликовано: 2010.03.17
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Наталия Фурса

ІЗ ЦИКЛУ ПРО ЛАЗАРЯ

1
Ну хіба ж ми були не щирі?
Нам же віра пекла не тіло!..
Знову Лазаря мажуть миром,
щоби виразки не смерділи.

Чудо зводнює спраглу сушу
і змиває ґрунти родючі.
Бог шукає пристойну душу
для покійника, щоб не мучивсь.

Дівка косами витирає
слід цілунку, й не може стерти…
І сміється Варавва з раю,
що йому пощастило вмерти.

2
Початок під кінець уже не зміниш –
його переінакшили раніш.
Але безсилий найгостріший ніж
перед туманом, вірою і тінню.

І ходять привиди чудес по світу –
оазами, що кличуть у піски
оманою Великої ріки
й едемських яблук, що не здатні гнити…

Дух видихає чад на вкляклу паству:
він з плоті вийшов, він у плоть ввійде.
Він трупні плями на живе кладе,
а мертвому не дозволя пропасти.

Він був завжди? Чи він не був ніколи?
Він всюди є. Його нема ніде.
Він не приходить, та завжди гряде.
Приходять – лазарі. Здихає – голуб.

Спочатку – Слово? То Життя чи Слово?
Лице чи маска – що було раніш?
… В мутній воді береться ржею ніж,
що міг би смерть відтяти від живого.

2004
© Наталия Фурса
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/24591/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG