Язичеські ритми на рейках зіграє епоха. А жилавий вітер первісні пісні принесе. Усе – до Початку. Пластмаса затягнеться мохом. І синю ріку розпанахає Місяця серп. Я вголос живу. Горизонт мені – дротом колючим. Стоять, наче серце, і йдуть, наче час, поїзди. Той, хто мене любить, У душу шепоче: «Павлюче…» А той, хто… без мене… Той, мо’, не з тієї води… Пливе кудись вітер, Як вигнаний з дому собака. Життя мені миле. І я ж то у нього один… Космічно проступлять Під юними корами знаки, Один із яких – Зукраїнена зірка Полин. Із глини дитину ліпив – Але вийшов свисточок. Тож льодом дніпровським Відрізав я вітер від хвиль. Язичеські ритми Тіла наші срібні відточать – І білими рейками Грім потече до трави. А стежка в дитинство На вузлик зав’язана туго. Бо ж там тільки щастя. А ще? Ну кохання, ну степ… Я вголос живу У центрі космічного круга. А може, й не в центрі, А там, де коріння цвіте.
|