Моя адреса - готель „Безсоння”, вулиця Неспокою, місто Передчуттів (не завжди поганих), країна така: в ній бажано буть кароокою, вдягати щось помаранчове, вживати на ранок порцію гарячих новин, що давно зависли, співаючи „ми не козли”, виходити на роботу, ховати свої думки, а надто „мислі”, вдавати із себе свого і трішечки – ідіота. Якщо ж не вдається вправно, такого невдаху мріятиме прихистити якась безодня – вулиця Неспокою, готель „Безсоння”, бильця балкону, старт-майданчик даху! Р.S. Найсмішніше: я справді – своя майже всім, хто чатує на мене і не знає, як їхнє знамено я тримаю в смертельних боях. І коли вже готують ножа, чи ладнають мотузку на вітті, – це логічно. Бо всім я – чужа. Навіть тому, єдиному в світі...
|