* * * Сніг, із якого можна зробити камінь. Серце, з якого … … … Боже, не доведи! Нам із тобою жити на цьому зламі Часу, з якого просочуються світи. Сніг, із якого зводити можна стіни. Серце до серця. Поміж сердець – стіна. Ми із тобою так само в усьому винні. Нам із тобою – так само торкнутися дна. Сніг, із якого – будуть глибокі ріки. Серце, в якому – вляжеться каламуть. Котяться вниз, - захлинаючись диким криком. Вгору – мовчать, - ідуть. Снігом усе замело, аж ступити ніде. Сонцем усе залило, - обдало вогнем. Випало жити, просто нам - випало жити Поміж зимою і літом, ніччю і днем. Сніг, від якого назавтра нічого не буде… Серце, яке залишається назавжди… 19.02.10.
|