Хай той не-я, що мешкає в мені збира манатки й викликає тачку і якось сам розв’язує задачку, де далі занапащувати дні блуканнями довкола сенсу рачки, незмогами сказати «так» чи «ні», і патосом по вуха у лайні, і нападами поспіху і срачки. Та я — не він, і годі вже про це. Його борги дірявлять мій рахунок, як дзеркало викривлює лице. Я автор. Він — зіпсований малюнок, ескізик на картоні олівцем… Чому ж цей ланос і в руках пакунок?
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”