Не сприймай мене так. Не сприймай мене ліпше зовсім.
Не лікуй мені ран, не лови і не вір ніколи.
Ти заплутався в правді моїй і в моїм волоссі.
Ти тепер уже знаєш, яка вона пізня Осінь,
Ти вже був там, і грів її тіло багряно-голе.

Ти стуляв її рани, спиняв кровотечу часу.
Ти здіймав її плесо. Губився. Шукав розради.
Замикав свою хіть, наче тіло в попівську рясу.
Та намарне. Ти знав її суть до пізнання ласу.
То ж лишайся в мені серед Осені/Листопаду.