Розхристане серце. Штани протерті. Полинно в очах блискучих, Затаєна радість чекання смерті – Що може бути «кручє»? Там – сите і спите життя селянське, Десь он рабіють базари. Тут істина п’яна на денці склянки Чекає Божої кари – За те, що снилася злим поетам (Поетів добрих немає...), За те, що вірила тим газетам, Які президент читає. Господь милосердний – Простить бідаці: Він все, бідний, бачить наскрізь. У цвіті рожевім колюча акація – Образ поета наразі. Поранений голос, Сорочка рвана. Медово-червоний присмак... І – шлях, наче Лета З міського крана – Його поведе у присмерк. А потім, пізніше, Роки відверті Минуть – А воскреснуть Віршем. Полинне світло його безсмертя – Що може бути крутіше? 22 січ.’10
|