За п’ятнадцять хвилин від напевно до хтозна Безуспішно шукаю сліди твоїх ознак, Припорошених снігом і часом. Розумію, що зараз вже трохи запізно – В центрі міста за нами влаштовує тризну П’яний грудень з розбитим анфасом. За п’ятнадцять хвилин від сьогодні до завтра Я сідаю із груднем, беру в руки карти – Закладаю усе, що лишилось: Пасажирський квиток на прискорений потяг, Із мобільного кілька розмазаних фоток, На яких ми так сильно любили. За п’ятнадцять хвилин від до мене до тебе Час біжить непомітно і знову нам треба Поспішати, щоб потім чекати… Ці п’ятнадцять хвилин наче шлях на Голгофу, Але ми рефлекторні – звикаєм потроху Проводжати, щоб знов зустрічати.
|