Валерієві Полковському, доктору філософії Альбертського університету (Канада), моєму гарному знайомцеві й землякові – Послушайте! – Еще меня любите За то, что я умру. М.Цветаева А до Києва від Оттави, Як із вирію журавлю. Надгоринський запах отави В Сейнт-Альберті тепер лювлю. І стає на душі євшанно, Й України я не виню. Віддають у цім світі шану Не людині – її званню. Журавлі мої і лелеки, Біль канадський, вкраїнський щем… Рідний Томахів так далеко, І під серцем чогось пече. То цвєтаєвське призабуте Смутком світлим мене бере. Ви любіть одне одного, люди, Хоч за те, що кожен помре. 20 грудня 2009 року
|