***
не розплачуся і стрімголов не втечу додому,
хоча ляльчині очі наповнюються слізьми.
не лишається їй нічого, адже відомо,
що відходить вона, як дорослішаємо ми.

я статечно піду, і на вулиці тихо стане,
від протертих сандалій кумедні лишу сліди.
найцінніше дається, як правило, наостанок,
на прощання, а значить, лишається назавжди.