І все ніби похапцем, вирвано із контексту: Перепис, дитя, голоси, смоківниці, хамсин... А він за покликанням, так, роботяга, тесля, А він не готовий до надто різких перемін. Чи зможе прийняти до хати її, чужину, Чи зможе пробачити погляд кудись до хмар? А так би хотілося мати міцну родину, Порядну родину як сотні гебрейських пар. Однаково сходить правдиве зерно і кукіль На полі господаря. Господи, не відвернись, І навіть якщо не дозволиш діждатись внуків, Ізбав від можливості бачити підняте ввись Нетесане дерево, грубу роботу ката, Нетесаний світ, що від блуду засох на очах. А, може, така професійна його заплата: Коритися болю, що скалкою в серці застряг. ...І все ніби похапцем, вирвано із контексту: Капличка, паломник, вечірні молитви цикад... І місця забракло у новозавітному тексті, Йому, персонажу із циклу різдвяних коляд.
|