Струшую роси босоніж у Вашій квартирі…
Там яблуневі сади квітнуть, наче, безумні…
Небо все нижче і нижче, бо зорі, мов гирі…
…Серце покинув останній, розважливий сумнів.

Я тепер знаю, що Ви живете не для мене,
Зовсім не мною і, навіть, коханню не раді.
Ваша квартира – зіщулена, зібгана сцена,
Де осипаються небо і сад безпорадно.