Ну от і все. Ще вечір – і зима. На листя – іній, а на душу – Герцен. Цей листопад – як фінішна пряма, Як збій із ліку. Як зупинка серця. Ну от і все. Бо далі – просто – ніч. То ж не чекай повернення у долю. Ми зіткані з глибоких протиріч, До жодного не знаючи паролю. Ну от і все. Замкни своє кільце, Не пропускай мої крізь нього рими. Усі початки - тріснуті кінцем. Усі кінці – початками ранимі. Ну от і все. Непрохані стежки Хай снігом заростуть, як будяками. Не кресли те, що можна – у дужки. Життя триває. Навіть за дужками. 4.11.09.
|