* * * Ти сьогодні мене не клич – Ні провулками, ні городами… Над містами як повінь – ніч Залила усе чорними водами. Ловить місяць мовчки у сни На – намріяне, на – намолене. Зорі збилися в табуни…. А мені у сон – не дозволено Упійматися… Я – на дні Причаїлася, подих стишую. Ти – один із шалених снів. Після нього – прокинусь іншою… Місяць виловив, зачерпнув Тих, хто просто хотів впійматися. Залишилася я без сну, І – пероном порожнім – хата вся. Постіль – каменем (не звикать), Всі думки мої – пережовані, І – ні місяця, ні – гачка, Ні такої хмільної повені. 4.11. 09. ніч.
|