1 Ось гине орхідея на стежі… Її згубили, несучи в кімнату. - Вона однак померла б у воді, Бо вже... від кореня безжалісно відтята...- Злостивий дрік шепоче у пітьму. Кущам колючим чуйність не властива. Я - милосердна... Я квіток не рву. В садочку обіймаю вишню, сливу. - Вона б зустріла – тричі – передсвіт В бокатому зеленому вазонку... Дитя б устигло написати вірш!.. Воно…зів"яло... - плаче тубероза. ...Та орхідея – малоліт-дитя, Що, захворівши на тяжку недугу, Приречене без ліків помирать. Ви в очі орхідеї зазирнули б? 2 Відводжу погляд від тонких оград, Від золота, смітиська... - Чисті руки!.. - кричать багатії. Ніхто не крав. Хто ж винен, що дитя померло в муках?
|