Бальзак, завидуй - вот она, сутана, и тишь, и одиночество, и мрак! Но, спать ещё ложиться слишком рано, вот ты и пялишь зенки, как ведьмак, в окно на телевышку, всю в рубинах, рассыпанных, как Божья благодать. А может, в тех мерцающих картинах, родится вдохновение прогнать к чертям свои мечтания, а вежды направить к высшей цели неземной - где радость умерла и нет надежды. И это - твой удел. И - только твой. * * * В. Стус Бальзаку, заздри: ось вона, сутана, і тиша, і самотність, і пітьма! Щоправда, кажуть спати дуже рано, ото й телющиш очі, як відьмак, на телевежу, видну по рубінах, розсипаних, мов щастя навісне. Отут і прокидається уміння накликати натхнення, що жене од тебе всі щонайсолодші мрії і каже: віщий обрій назирай, де ані радості, ані надії. То — твій правдивий край. Ото — твій край.
|