Мов шкіру жаб, спалила моря шори.
Хати старезні -
                        поповзом у ґрунт…
Бадилля
              обплітає
                             гостроколи…
Зірвати б чорнобривець...
                                       Ні, боюсь.

Я – посестра розрив-трави і верб,
Я – спадкоємиця... горіхової брості.*
Переступаю в росяний осет -
Землі довготерпіння живить поступ.

Хай горобці, шо звикли тратувать
Зелені вруна, цвірінчать:”Укоськали!”-
А я спркволу буду проростать
Не мальвою, не м’ятою...
                                      терносливом.



*- в Яготині бабуся Анастасія посадила нам із сестрою по горіхові.