* * * Інколи – тонко. Тонко – і страшно. У грудях пульсує. Значить – жива ще. Стрілка по колу кружляє поважно: Краще - на гірше. Гірше – на краще. Світ завмирає. Німіє. Біліє. Янголи сходяться: «Здраствуйте, браття! Чуєте - в серці - поліритмія… Наче б то дзвін на великому святі». Терпнуть світанки у росах жовтневих, В головах сон стережуть полохливий. Радосте? Відчай… Надія?.. Ну де ви? Не полишайте! Усе ще можливо! Жити! До трепету ніжно і чисто. Жити! Творити і свято, і будні… Сон проковтнувши, посапує місто, Осінь тривоги виводить на лютні. Все ще можливо. А значить так буде: Довга дорога і радість, і сила. Час зупиняється болем у грудях? Ні, то – Любов, що пульсує по жилах. 2.10 – 3.10.09. ніч.
|