Митець сучасності – античний лицедій, Що в шатах, розпромінених, як сонце, Потрапив у театр військових дій. Йому б тулитись до колони мовчки! А він коштовний щит несе в туман... Закуті в лати варвари жорстокі. „Роз... ве... се... лив... "- накотиться юрма. Одвіку скеля не спинила рокіт. Блукатиме проміння у юрмі... Дарма шукати між кастетів приязнь. На попелищах - вертели і сміх. Крізь серце - штик, шаблюка, злива, стилос... "На виступці! Він - сірий. Нам би кіч!"- Вищатиме найнижчий у колоні. Хтось шати – сонцесяйні – кине в піч, А дивака - на смугу лімітрофну... Сандалі розшматує легіон. Сяйливий щит лежатиме у цвілі. Колись - у пошуках монет, картин, ікон - Між мотлохом його узрять вцілілі.
|