Опубликовано: 2009.08.21
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Сергей Осока

***

дихає хата грудними голосами
аж двері вгинаються од того дихання
всі сплять у хаті
вже всі
так легко їм спиться
так далеко
на древі давньої пісні
матіоли
тягнуться до вікон
хочуть роздивитися
небачену квітку голосу
що ночами квітує
в грудях під білими сорочками
і здатна підняти вгору
майже до рушників
співаків різноголосих
що ніколи ще не були
таким єдним хором як тепер
піднімаються лави
піднімаються руки
піднімаються душі
обнятися в тій давній пісні
замислена Богоматір
втирає сльози
краями рушника
і моя душа
хоче спізнати ту пісню
простягає глибокий подих
у самісіньке її кореневище
там десь має бути
прабабин голос
він як плюскіт відра в колодязі
і мамин голос угорі
як задихана сопілка
летіти б мені з ним
і тільки б його й знати
але хата не велить
хата грозить мені дубовим костуром
і приказує мовчати
бо лише по той бік темної води
куди ніколи не сягало відро
даються ті голоси
здатні випити твою душу
і лишити тебе самого
в темряві
на краю заплаканого рушника

2009
© Сергей Осока
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/21805/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG