Не дізнаються більше ті люди німі.
Тільки прийдуть по мене й знесуть чемодани,
Прочитавши про мене в суперницьких планах
За два дні до початку зими.

І зомліють вони і поїдуть на звук:
Від росистих бузків до межі часоплину.
Їм зупиниться кров і зупиниться слина.
Й бурштином потече на траву.

Я залишуся сам, тільки роси і стерні,
Як продовження смерті на всіх сторінках.
Я вертатиму так як вертає ріка
У знайомі місця і ніколи не верне.