Опубликовано: 2009.07.20
Поэтический раздел: Интимная лирика

Славомир Монастырский

ЛЮБІ

Чуєш,
як дзвенять напружено й гостро
струни рядками
на ладах
віршотворіння?
стукають в пам"ять, як бажані гості,
во ім"я твоє і пісні во ім"я.
Знаю,
стугонять не в такт і не розмір,
рвуть посторонки,
на шматки
бризкають строфи.
Лише для того, щоб березня розквіт
спинив на бігу і роки і строки.
Слухай,
як у тобі сила з безсиллям
так гармонійно
виплелись
у вічний поклик?
Тільки одного у Бога просив би,
щоб весни в тобі ніколи не змовкли.
Бачиш,
на долоні роки,як квіти.
Як на екрані
у кіно,
чітко й виразно.
І ще я хочу у Бога просити,
щоб йшли ми усіми світами разом.

2008
© Славомир Монастырский
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/21235/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG