З повноправністю травень квітує…
коник літа жує вже вуздечку…
Поміж гілок тужливої туї
непримітне сховалось гніздечко.

Із пір’їнок і легких билинок
це малюсіньке диво природи.
Прислухаюсь — і чую… як лине
тихий поклик продовження роду.

Тиша звуки незримо гортає…
розглядає мелодій предтечі…
Зі стежинок шляхи виростають…
а також — зі співочих гніздечок.

Хоч пташата іще безголосі —
та вони — в недалекім майбутнім —
разом… діткам малим і дорослим —
подарують свій спів незабутній...