У скриньці поштовій давно не листи, а листя.
Торішнє, зіпріле… Без прожилок і новин.
І як написати жовтню… У мене від нього син…
Таке кучеряве диво. Такі пелехаті вісті…

Ми сядемо за абетку… Учити санскрит. Лічити
На небі ліниві хмари і квіти на рукавах.
Що їх вишивала мати на сум і любов… На літо…
Та сватався першим Жовтень, носив на міцних руках.

Ці чорні-пречорні очі, мов круки на видноколі,
Такі як у тебе, Жовтню. Писати тобі листа?
Пишу я дощем на вікнах. Рудий обираю колір.

«Ти прийдеш в осіннє царство?».
Ми з сином сказали «так».