Скрипучий журавель, сторчма,

На купу цямрин зирить косо.

Стара, похилена корчма,

Неначе плаче безголосо.

Літами знічена верба

Скидає голі віти долі,

Як сиротина потерпа

Самотня хата у недолі.

Жили, пішли і вже нема.

Від пилу витрусили поли.

Це клаптик світу між двома -

Поміж "колись" і "вже ніколи"...