Хтось двері вставив, підрівняв відкоси.
Я ж за рояль присів. Знайшов слова.
Вже Рік склада добро в свої покоси,
Й усе зів"яле в ямах зітліва.
Іржаві труби. Капає з-під крану.
Старенька "Зажилась,-каже,-пора."
Крізь пасма здичавілого туману
Для когось перша зірка визира.
Німує поле.В смуті клапоть лісу.
Обридна мжичка. Хмари звідусіль...
Жену нудьгу. А ну її до бісу,
Цю долю, яка скаржиться на біль!