Тут, у храмі цім – Стільки Бога… Що ікона – То зацілована. А у мене – Фата предовга, Сріблом сукня Моя гаптована. Ти – не поруч. А там, - навпроти. Не – зі свічкою. А з жоржинами. Мої друзі спитали: «Хто ти?» За вузькими Жіночими спинами. Ти плечима Знизав знервовано. Ти очима Повів стривожено. «Я не знаю, - промовив, - Хто вона. Сюди нею я Не запрошений». Алілує! Врятуй нас, Господи! Не зрікайся Близького імені. Я до болю у горлі, До лоскоту Не пускаю слова «Прости мені!!!» Не своєю – Чужою волею… Сукня – неводи. Все – розбіжності. Я ніколи – чуєш? – Ніколи я Не забуду Твоєї ніжності… 2.06.09.
|