Опубликовано: 2009.05.23
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Ника Новикова

голодне верхнє дихання

напівмертве повітря рідіє, тріпоче від звуків
ошалілого снігу, що б'ється об землю, об землю;
напівмертво сміється і ллється, і ллється у руки,
.............і йому вже не зимно,
йому вже невинно,
не темно.

тихо-тихо: я тут... наче вусами кицьки по шкірі.
лихо слів знову ллється до ніг, і лоскоче, лоскоче;
горе-радник у грудях рахує у ритмі скорочень
ті півмиті, коли все недійсне сприймаєш на віру.

напівмертве повітря все тоншає, тоншає...
рветься.
і кровить досі теплим туманом, ще теплим туманом;
горе-радник у грудях боїться. практично - здається.
він помилиться знову. він п'яний, дивіться, він п'яний...

і на землю. об землю. на друзки червоні і сині.
...а під снігом гербарії трав і пришпилені бабки...
...а під снігом нікому не зимно, не темно, невинно...
...а під снігом ховають до літа,
.........................довіку,
....до згадки

2009
© Ника Новикова
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/20155/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG