Коли я бомбитиму Київ.
В безтямному листопаді,
У перші дні буревіїв,
Твої уявивши принади,

Всі бомби летітимуть просто,
Патратимуть кишки Подолу.
Тягтиме мене, наче тросом
До стану, що манить додому.

Собори, церкви, міністерства
Втрачатимуть голову, тіло,
А я уявлятиму перса,
Й принади, що так роздражнили.

Коли ж я спущуся на землю,
Сховавши в кишені хмаринку, -
Піду і уб’ю президента…
Для тебе, моя Катеринко!