** У мене – птахокардія. Жодна пігулка не діє. Птаха вільготності просить, А понад вербами – осінь… Грім… Не змикалися вії. Крила над кавою грію. Неміч зросла – незнайома, Кличе у спалахи з дому… Серцем ловила сніжинки… Боже, коли ж ті обжинки?! Аркуші білі… Пречиста. Падає граду намисто… Хмар теракотові глеки. Неміч, ти згинеш до спеки? Так відпускалася цнота – В бік аритмії польоту. Літо. Пахотнява… Груші. Ближні, скликати вас мушу. Аж в пересмішниці Ворсклі Крила торішні прижовклі. Осінь. Обжинки. Радіти б! Вжинок очима зігріти б! Сипано гречки і проса… Впала пір`їна в покоси… Думно. Самітно. Терпляче... Зал в піцерії "Бокаччо". Віхоли... Байкове літо. Аркуші – в сонячних мітах. Так, воріженьки: я – хвора. Тінь. За грудиною – сорок… .......
|