Українець (за В.Сосюрою) ...Бій відлунав. Більшовицькі знамена Затріпотіли на станції знов. І до юрби полонених Сам комісар підійшов. Аж до кісток пропікає очима. Хлопці стоять перед ним, як мерці. П’яно хитається смерть перед ними, Холодно блима наган у руці. – Есть мазепинцы средь вас? Я же знаю… Всем уготовлена пули печать!.. Стиснуто губи в останнім одчаї. Всі полонені мовчать. – К нам кто желает, парняги вы русые?.. В юности грех умереть… Все же вокруг неделимое, русское… Смирно!!! Смеяться не сметь!.. Сволочи!.. Нет, не уйти вам от кары… Да прокленет вас родимый ваш край!.. Вийшов один і сказав комісару: – Я українець! Стріляй!
|