Беру лінійку, свічку, ручку, Коли ти притемком заснеш... Дощі утихли. Млосно. Сумно. Сховала в шафу плед, кашне. Цей дім – в’язниця серед саду, Де я на сотнях чистих карт Малюю курс – ліском... повз айсберг… Я запасла вже провіант! Бриг не застрягне в шузі, милий. Між тих крижин, що на путі, Маневруватимеш... Прокинься! Це буде рух у Далечінь. Цей плин – спасіння! Дохнуть коні… Отут ми - фрашки, шантрапа. - А мо’, не будем з оболоні В бурхливе море вирушать?.. - Та в цій заплаві ми загинем! Програв у карти шабельтас… Ти смокчеш люльку… Мазь - на спину. Ту фразу ти крізь сон сказав. Ти – посполитий з діда Гната. Тобі топтати ряст в селі... А я ліплю з тебе корсара – І курям, і морям на сміх.
|