Я іду по життю
Кораблем із дірявим вітрилом
І  шукаю не скарб, -
А спокою від цеї регати
Мою карту матроси
За втіхи Тортуги пропили,
І лишили мене
Серед виру морів пропадати.

Я іду по життю
Без надії побачити сушу.
Вірні друзі-щури
Розробляють для втечі плани.
Я пливу навмання:
За фарватер рахую душу -
У мені заплелись
Паралелі і меридіани.

…Я б  у вись полетів  
Розчинившись в солодкому небі,
Долетів би до сонця
Байдуже з якого краю
На одну тільки мить,  –
Вільний, наче Ікар помер би…
І хотілося б ще…
Та, нажаль, кораблі не літають!