Як палко Зевс любив Юнону –
Примхливу, осяйну!
Як лив амброзію любові
З фіалів на жону...

Щоранку – в сяйві діадеми,
В індигових сап’янцях,
З алювіального Едему
Пливла
          Юнона
                    царством...

Вела Іріда колісницю
По хвилях неба-моря,
Згасали-нишкли блискавиці,
Шугали
           мимо  
                    зорі...

І муж трудився, не дрімав –
На небесах справунки мав.
Палала пристрасть неземна...
Земну нагадує вона.

Зевс:”Борона!” - Юнона:"Плуг!”-
„Перечиш? Був браслет зі смальти.
Гефесте, викуй-но ланцюг!..
Виси, кохана... А я – спати.
Є час на роздуми – вся ніч...”

Дрімають пави і служниця.
З каплиць Юнони сотні свіч
Чадять у небо – Зевсу сниться...

Любив могутній Зевс Юнону.
По муках пестив грудь...
Чимало пар земних достоту
Таке життя ведуть.